Наче вихідний день.

Привіт всім.

У нас сьогодні був такий чудовий дощ. Хоча я зранку встигла все зробити. Поїхала до кошенят, подавала таблетки. Трішки бачу прогрес. Кошенята бісяться, стрибають друг на друга)). Покормила кожного, налила в миску молочну суміш. Четверо вже самі лискають. Нарешті)). Двоє ще не второпають як лискать. Підсовую до ротика шприц, а вони присмоктуються до нього. Наїдаються і тоді видпихають, вже не хочуть)). Я вже 7 днів їм давала антибіотики. Мені тільки у одного соплі, чи то просто водичку пив, хтозна. Я вважаю, що вже таблетки давати не треба, тільки продовжувати капати у вічка. Буду спостерігати. Добре те, що до них ще одна дівчина ходить. Я зранку капаю, а вона ввечері. Я ж вважаю, що кошенята все ж таки повинні вилікуватися з такою підтримкою.

По обіді пішов дощ. Відразу дихати легше стало. А ввечері подзвонив син і каже, що в нього температура. Ото мені ще!.. Чому раніше не сказати, щоб я забрала його додому?! Вони просто вирішили, просто, от просто поміряти температуру. Як так просто? Мабуть до того йшло, мабуть було видно, що з сином щось не так.

Ну що ж. Дала поради, теж спостерігати. Буду дзвонити і вночі, питати, як там справи, слідкувати за температурою. Зранку поїдемо заберемо малого додому.

Взагалі мене бентежить цей перший день, коли у сина температура. Тобто ця ніч. Тепература може підвищитись неочікувано, треба ловити цей момент. Вважаю без мене там все порішають. Я тільки дзвонити можу і давати поради. Як би хоч трішки раніше сказали, я в вже приїхала і забрала малого.

Сьогодні нічого особливого не готувала. Ввчері пекла періг. Як раз для сина буде.

Мабуть сьогодні спати не буду. Я в такі моменти переживаю, та й ще син не біля мене. Та ще пишуть, що буде все летіти, хоча воно вже летить. Нас шахеди вже пролетіли, нові летять. Написано - підвищена небезпека.

Хай буде спокійна ніч.

На сьогодні все, до завтра.

===================================

І як завджи, по традиції вставляю в пост відео мого сина.