Життя застрягло в одноманітності

Сьогодні сіла перед екраном монітора і вперше за довгий час відчула це знайоме, неприємне відчуття – ступор. Взагалі не знаю про що написати. Абсолютна порожнеча. Руки на клавіатурі, погляд блукає по монітору, а в голові... тиша. Щоденна рутина завжди однакова. Все вже переписано десятки разів і обговорено, кожна емоція викладена на сторінці, кожний погляд на речі…

Ранок – чай. Мобілка з телеграмом для перегляду новин, уроки у сина, завдання, готування сніданків, обідів, вечері, книжка, перегляд новин в ютубі, вечір , ліжко. І знову день за днем. Так, це моя стабільність, але нема ніякого натхнення. Навіть звичні речі втрачають свій шарм, коли вони повторюються з незмінною точністю.

Можливо, справа не в тому, що немає про що писати, а в тому, що я перестала бачити те, що є навкруги? Якісь дрібнички, в яких є своя історія? мабуть… Я не помічаю… Так, я якось залізла у свій кокон і не хочу з нього виходити. Як я писала, нема натхнення.

Можливо у всьому винна осінь? Тому що природа змінюється. Таке відчуття, що тільки одна вона змінюється. Тільки за вікном я побачила золоті дерева та гарне осіннє небо. Як що я помітила зміни в природі, можливо якийсь прогрес у мене є?))

Все ж таки прогрес є. Взяла у руки спиці - трішки пов’язала, нова книга дала новий сюжет, нове блюдо – смак.

Тому такий пост. Напевно це осінь так на мене впливає, хоча це не вперше.

===============================

Ютуб канал мого сина.