Нарешті знову сонечко

Привіт, друзі! Здається, до нас нарешті дісталася тепла та сонячна погода, що схоже поволі мандрує зі сходу на захід. Учора я бачив у стрічці багато гарних осінніх світлин від знайомих з різних куточків України, і сьогодні така ж погода дійшла й до нас. Хоча час від часу віяв прохолодний вітер, тож осіннє сонце — це ще не обов’язково синонім тепла.

Зранку все виглядало зовсім інакше: було похмуро, волого й туманно. Туман, хоч і не надто густий, обгортав усе навколо. Але вже до обіду він розвіявся, і виглянуло сонечко. Його проміння почало заливати землю, підсвічувати листя, яке вже почало жовтіти, — і довкола стало просто неймовірно красиво. Саме така погода, на мою думку, і має бути восени. Я дуже люблю золоту осінь — коли листя на деревах сяє всіма теплими відтінками: золотим, червоним, жовтим, помаранчевим. Хоча яблуні у саду поки відливають лише жовтавим, але за червоні відтінки відповідають мухомори, один з з яких я сфотографував - ріс прямо під яблунею)). Але цього року їх зовсім мало, минулими роками вони утворювали під старою березою справжні відьомські кола!

Сьогодні понеділок, і за новим графіком Маркіян має тренування з футболу о 16:00. Хоч погода й була гарна, заняття цього разу проходило в залі. Минулого разу тренер вирішив провести його просто неба, але сьогодні вже офіційно почалися «зимові» тренування в приміщенні.

Після того як я відвіз Маркіяна, повернувся додому й допоміг мамі викопати кормовий буряк — вирішили сьогодні вже повністю його зібрати. А ще допоміг прибрати з поля скромний урожай гарбузів - цього року вони не надто вродили, але добре що є баттернати - можна буде приготувати трохи страв із гарбуза. А ввечері взявся до кімнати над гаражем, де тепер обшиваю стіни вагонкою. Сьогодні встиг лише набити рейки, але сподіваюся, що завтра просунуся далі.

Дякую, що читаєте! 🍂
І ще раз хочу порадіти нашому осінньому сонечку — воно ніби спеціально створене, щоб підкреслити всю красу золотої пори й подарувати нам багато гарних і теплих фото. 📸